Отже, жили були чоловік та дружина. І були вони щасливими (чи не були). І коли відносини їх почали псуватися (напружуватися), вони спочатку пробували (або не пробували) розмовляти. А потім припинили ці спроби і замість обговорювати свої проблеми, вони переключили свою увагу на 3-й об'єкт. І напруга спала. Начебто стало легше.

Куди ж найчастіше переключає свою увагу подружжя?

Дитина. Дуже соціально прийнятний варіант. Уся увага туди. Такі діти часто хворіють, підігруючи батькам. Тоді їм є чим зайнятися, мама цілком і повністю зайнята дитиною, тато своїми справами. Інший варіант – дитина погано вчиться, погано поводиться. Можна поєднати зусилля, лаючи його, є спільне заняття.
Комп'ютер, телевізор та інші електронні пристрої. Чим з'ясовувати стосунки, краще засісти за телевізор, почитати новини, та ще й мало, куди можна звернути свою увагу. Ховаючи голову в пісок від проблем, що нависають у відносинах.
Хобі. Тут усе зрозуміло.
Домашні тварини Їм часто висловлюють ті емоції, які неможливо висловити партнеру.
Робота. Дуже пристойний привід. Потрібно більше працювати, щоб краще жити.
Коханці/коханки.
Зупинюся на цьому пункті докладніше. Існує 2 протилежні думки на дане питання. "Левак зміцнює шлюб" і думка про те, що це рано чи пізно закінчиться розвалом сім'ї. На погляд вірна думка №2. Воно добре вписується в морально-етичні уявлення суспільства, та й тому чимало прикладів, коли чоловік кидав сім'ю заради коханки або, дізнавшись про коханця дружини, ініціював розлучення. Ну, чи навпаки.

Проте, звідки ростуть ноги у народного фольклору? Адже це не на порожньому місці.

Рассмотрим пример. В супружеской паре возникло напряжение по поводу невозможности удовлетворить какую-нибудь потребность женщины. Ну, скажем, потребность в эмоциональных впечатлениях. Попросту говоря, муж не дарит цветов, не пишет стихи, не поет серенады, сух и скуп на комплименты. Ну не может он. Он бы и рад, но никак. Не тот психотип. В остальном все более менее, но недовольство жены нарастает и жизнь потихоньку приобретает серые краски. Не то чтобы черные, это не повод разводиться, конечно, но хочется все сильней. И тут у жены появляется друг. Причем не важно, реальный или виртуальный (с которым она в переписке и не встретится никогда), который ей льет в уши то, что ей надо. Если это реальный чел, возможно, он в ответ на свои действия захочет секса и она, скорее всего, согласится. Тогда ее потребность будет удовлетворена и она будет чудесно наслаждаться своей семейной жизнью и удовлетворять свою потребность как может. Другой вариант, она из чувства вины не согласится на секс, реальный чел устанет петь серенады и она с еще большим усердием примется грызть мужа, мол, я из-за тебя отказалась от «ТАКОГО»! Еще 1 вариант. Она, не помня себя от счастья, решит, что это и есть любовь (реальный чел тоже поддастся такой иллюзии), бросит мужа и уйдет к челу. Как честная женщина. И тут тоже есть варианты. Скорее всего, окажется, что с серенадами все хорошо, а с чем-то очень важным другим, что муж умел, но это было как-то само собой понятно, у чела может быть совсем плохо. И будет наша жена сидеть как дурра с другими неудовлетворенными потребностями. Ну, или если повезет, тогда будет ей счастье с новым челом. Так тоже бывает, правда редко.

Висновок. Вивчіть потреби партнера, його очікування від вас. І постарайтеся їх задовольнити. Почніть з усвідомлення того, що він одружився не для того, щоб мучитися, а для того, щоб бути щасливим. Якщо ви це не вмієте – навчитеся. Не любіть – полюбіть. Адже й перша цигарка нікому ще задоволення не принесла, але щоразу людина привчається і потім не може покинути. Якщо ж ви не готові до цього категорично, упокоритеся з наявністю тріангулятора і тоді вам залишається сподіватися, що тріангулятор зміцнюватиме вашу родину, а не руйнуватиме її. Інакше вас гризтимуть і це ще нікого до добра не доводило.

Тріангуляція коханцем виникає з різних причин, усіх не перерахувати. Наприклад, як компенсація за потворну поведінку, образи та скандали. Але всі ці випадки мають одну спільну рису: це завжди проблема пари і кожен зробив 50% внесок у цю ситуацію. І якщо кожен визнає свої 50% і візьме на себе відповідальність за їхнє виправлення, то такій родині БУТИ. Чого вам щиро бажаю.