Так сталося, що тема більшої частини моїх консультацій – стосунки з протилежною статтю. І я завжди уважно слухаю, що каже клієнтка про своїх батьків, особливо про тата. Є така закономірність. Якщо вона говорить про батька неповажно, як про слабака, невдаху, алкоголіка, далі можна не продовжувати. Я сама розповім, як складаються її стосунки із чоловіками. Вона несвідомо дивиться кожного чоловіка як на слабака і невдаху. І той має всього 2 варіанти: втекти або виправдати всі її очікування. А що робити, спитайте ви, якщо він і є слабак та невдаха?

Відповідь проста. Ви нічого не можете вдіяти з ним, з вашою мамою та з їхніми стосунками. П'ючий чоловік – це чоловік, який тікає від реальності у світ ілюзії. Як правило, цьому дуже сприяють владні дружини, які контролюють і пригнічують їх. За сумісництвом ці дружини часто зазнають побоїв, хоча не завжди. Загалом такого в наших пострадянських сім'ях повно. І це кругова порука. Зробити нічого не можна. Вони обоє скаржаться, але реальних змін ніхто не хоче.

Продовжую відповідати на запитання, що робити дочці таких батьків зі своїм життям.

1. Цілком змиритися з життям батьків і перестати їх рятувати.

НЕ дозволяти втягувати себе у цю історію. Якщо хтось із батьків намагається перетягнути вас на свій бік, запропонуйте їм сплатити сімейного психотерапевта. Імовірно 95% вони відмовляться. Зміни нікому не потрібні.

2. Знайти у своєму батькові мінімум 20 якостей та фактів у його біографії, за які ви можете його поважати (як мінімум), а краще любити.

Згадайте, що хорошого було у вашому дитинстві, за що ще, окрім за подароване життя, ви можете бути йому вдячні. Випишіть списком, повісьте на стіну. Перечитуйте щодня. Якщо батька ви не знаєте або нічого, крім подарованого життя, згадати не вдається, що ж життя – це вже не мало. Точніше, це дуже багато. Змінюючи своє ставлення до батька, ви:

змінюєте свої стосунки із ним. Ви починаєте інакше з ним спілкуватися. Ви можете з подивом виявити, що він повертається до вас іншою невідомою вам досі стороною.
змінюєте свої стосунки із чоловіками. Якщо у ваших очах ваш батько сильний (а це є в кожній людині, просто виявлено по-різному. У когось сила духу, у когось творчості, у когось біцепси), ви навчитеся бачити силу в чоловіках і вони виявлятимуть сильні сторони поряд з вами. І навпаки.

Є ще один аспект. Своє ставлення до чоловіка ми транслюємо синам. Причому не треба думати, що ви можете приховати своє справжнє ставлення. Діти та домашні тварини знають про сім'ю усі. Неповагу до батька з боку матері сини несвідомо приймають на свій рахунок. Адже іноді це не просто неповага. Деякі дружини відверто знищують чоловіків, особливо колишніх, у власних очах дітей. Тим самим вони вбивають у своїх синах чоловічий початок. Такому хлопчику, який не має достатньої поваги до батька, буде складно із проявом чоловічих якостей. Він може засуджувати батька за слабкість, але йому самому нема де взяти силу, крім як успадкувати її по чоловічій лінії. Тому рекомендація з 20 пунктів є актуальною і для чоловіків. Ціль тут інша: змінити ставлення до себе. Усі якості, які чоловік хоче в себе розвинути, треба побачити у батька. Вони є, потрібно просто пильно дивитися.

Тепер про маму

Як часто, все дуже не просто у жінки з мамою. Причин може бути безліч. Щоб їх описати, не вистачить цілої книги. Існує безліч жіночих практик, спрямованих на примирення з матір'ю. Скажу тут про важливість. Нам жінкам нема де взяти жіночу силу, мудрість і підтримку роду, крім жіночої лінії. Наше ставлення до матері – це наше ставлення до себе та своєї жіночності.

Хоч би якою вона була, вона дала нам життя і це найголовніше, за що треба сказати спасибі. Одна крайність у стосунках із матір'ю – це розрив емоційного зв'язку, коли мати та дочка як чужі. Інша крайність – це повний симбіоз, злиття. Коли підрощена вже дівчинка років 40 не може ніяк відокремитися від мами, продовжує бути її частиною, виконувати всі забаганки. У першому випадку у жінок проблеми з близькістю. Вона не може будувати близьких стосунків, немає досвіду з матір'ю. У другому вона приклеюється до кожного партнера з такою силою, що розрив сприймається як смерть. І після чергової смерті повертається знову до матері, з нею безпечніше.

В ідеалі мати з матір'ю близькі, емоційно наповнені стосунки, але при цьому бути окремою незалежною, як кажуть психологи, відсепарованою особистістю. У цьому випадку ми і з партнером будуватимемо такі відносини.

З чого розпочати?

Почніть з претензій та образ. Напишіть листа мамі. На папері. І не відправляйте, звісно. Вона вже напевно старенька і їй ні до чого ваші одкровення. Пишіть їй листи з усіма вашими претензіями, доки не стане легше. Ви це робите собі, не їй. Пишіть, плачте, спалюйте ці листи. Поступово вас відпускатиме. Тоді починайте поступово наближатися до неї. Спробуйте спілкуватися, змінивши ставлення. Якщо вона ще жива. Якщо ні, робіть тим паче. Пишіть неодмінно.

Не відбувається за 1 день. Але усвідомлення зв'язку між своїми партнерськими відносинами та тим, які стосунки у нас із батьками – це вже величезний крок на шляху до успіху.

Я, звичайно, не описала все у світі випадки. Але впевнена ви знайшли у цій статті щось про себе. І це допоможе вам змінитись на краще. Якщо так, пишіть коментарі. Якщо не згодні – тим паче пишіть.

П.С. А для тих із вас, хто хоче всерйоз попрацювати над собою та покращити якість своїх

партнерських відносин я готую сюрприз. Вже зараз готується грандіозний онлайн-проект «Лібідо на себе». Однією з його складових буде опрацювання наших дитячо-батьківських стосунків. Найближчим часом я розповідатиму вам про те, яких надзвичайних результатів ви можете досягти, навчившись по-справжньому щиро любити себе. Але сьогодні вистачить.

П.П.С. Ніколи не пізно мати щасливе дитинство. Це правда. Ми можемо змінювати своє ставлення до вчорашнього дня і це буде змінювати наш день сьогоднішній.

З любов'ю, Ваша Анастасія